Оксана Лівач – випускниця факультету фізичної культури, борчиня вільного стилю, призерка чемпіонату світу, чемпіонка Європи, майстер спорту України міжнародного класу
Спорт для Вас, це поклик душі, мрія дитинства чи челендж?
Спорт – це моє покликання! З дитинства росла у спортивній сім’ї і тому дуже люблю спорт. Це вже невід’ємна частинка мого життя.
У чому Ваша мотивація до спортивного зростання?
Я завжди ставлю собі високу ціль, яку хочу досягти. Для мене немає нічого неможливого, навіть коли складно чи бувають якісь життєві перешкоди, це все долаю, оскільки є мета.
У кожного спортсмена є свій власний стиль. Когось називають «Анакондою» (Дар’я Білодід у дзюдо), або ж «Кам’яним кулаком» (Роберто Дюран у боксі). А який Ваш «фірмовий стиль»?
На жаль, поки що мій фірмовий стиль не має особливої назви, але зізнаюсь чесно, хотілося б за собою вже мати якесь своє особливе прізвисько. Думаю, незабаром його вигадають.
Яку свою перемогу Ви можете назвати найвизначнішою?
Напевно, свою перемогу в бронзовому фіналі чемпіонату світу. Для мене це був тріумф та справедливий подвиг. З того моменту вся моя кар’єра повністю «перевернулася з ніг на голову». Пригадую сам поєдинок за бронзу: вийшовши із травмою та попрацювавши сповна, після поєдинку мене просто виносили з килима. Але після цього з гордістю можу сказати, що це найвизначніша моя перемога. Саме цей старт додав більшої впевненості у свої сили та відкрив нові можливості.
Усі знають Оксану Лівач як спортсменку та борчиню, але мало хто в Україні знає про Вас як про випускницю Університету Огієнка. Розкажіть про свої студентські роки.
Насправді, усім цікаво, в яких закладах освіти відомі спортсмени України здобувають фах. Я завжди наголошую на тому, що освіта потрібна. Через те, що багато спортсменів після завершення спортивної кар’єри стають тренерами або викладачами, тому дуже важливо здобувати освіту зі спеціальності саме фізична культура.
Мої студентські роки пройшли дуже швидко і непомітно. Через відрядження не часто відвідувала студентські пари, але завжди виконувала завдання самотужки, не пропускала важливі етапи свого навчання. Сьогодні ні на секунду не засумнівалася, що обрала саме цей заклад вищої освіти.
Що було найважчим під час навчання в університеті?
Найважче було навчатися дистанційно. Тому, що це новий формат для нас, і він дуже незвичний, але з часом ми опанували таке навчання і, як з’ясували, це набагато зручніше, аніж здається.
Що можете порадити студентам і тим, хто найближчим часом долучиться до університетської родини?
Отримувати від цього періоду все по максимуму та насолоджуватися прекрасними моментами свого життя.
Чи буває у Вас емоційне вигорання? Як порадите з ним боротися?
Так, звісно. І це неприємне відчуття спустошеності та безпорадності. Але сьогодні я навчилася контролювати свої емоції. Потрібно обрати, що для вас важливо, а що ні. Систематичні перевантаження, перенавантаження дають вигорання.
Відпустіть ситуацію, заплануйте відпочинок, а ще краще – зробіть відпустку. Після цього з новими силами захочете йти працювати. Не сприймайте кожну ситуацію так критично, сприймайте події легко, і вам все вдасться!
Згідно зі статистикою, майже в кожного спортсмена були думки про те, щоб закинути спорт, але велика кількість чомусь все ж залишається в цій сфері діяльності. Як Ви вважаєте, чому?
І у мене були такі думки, щоб покинути спорт. Після поразок важко зібратися, виникає бажання опустити руки. У моєму випадку мною керувала моя ціль, не хотілося ось так просто залишити все, коли стільки часу приділив цій справі, є бажання крокувати вперед попри все!
Тим паче, коли ти вже відчув «смак» перемоги, то хочеш переживати такі моменти знову і знову.
Назвіть три складники, які Вас надихають на нові звершення?
Мрія, бажання вдосконалюватися, самореалізація.
Мрія – це вершина, шлях до якої важкий і тернистий, але вона змушує тебе рухатися щодня.
Бажання вдосконалюватися, виробляє в тобі самодисципліну, намір спробувати щось нове, незнайоме для себе, виходити за межі свого комфорту.
У медіапросторі побутує думка, що в сучасному спорті є величезна проблема його політизації. Як Ви вважаєте: спорт без політики – це реально?
Я вважаю, спорт поза політикою. Немає сенсу його сюди долучати, але простежуємо таку тенденцію, що спорт завжди в центрі уваги. У кожної людини з цього питання є своя думка, тому стараюся зайвий раз не обговорювати цю тему!
Чим займаєтеся у вільний від тренувань і змагань час?
По-різному буває, інколи люблю просто прогулятися на свіжому повітрі, відпочити, абстрагуватись від усього, люблю побути на самоті, вирішувати внутрішні питання, заспокоїтися, якщо щось турбує. Дуже люблю писати і маю декілька своїх особистих щоденників, у яких занотовую абсолютно все, починаючи зі своїх буденних справ, тренувань і внутрішніх думок. Читаю книги, розвиваю свої соціальні мережі, постійно щось знімаю і монтую нові відео!
З ким із відомих сучасних спортсменів була можливість потренуватися?
Були в мене такі експерименти. Спочатку я спробувала побувати на тренуванні у Станіслава Горуни (карате). Чесно кажучи, хотілося б спробувати нове, перейняти досвід. Також була на тренуванні у дзюдоїстів, де спарингувала з Дашою Білодід. Насправді, тренуватися з дзюдо хотілося спробувати дуже давно, бо цей вид єдиноборства дуже близький до нашого. Єдине, що зазначу: нікого не вдалося обіграти, кожен професіонал своєї справи. І якщо хтось прийде на моє тренування усе буде абсолютно так само.
Зазирнемо трішки в майбутнє. Скажіть, які Ваші плани на найближчі кілька років?
По-перше, намагатимуся увірватися в цей рік, бо він буде надзвичайно насичений. Не забуваймо, що перенесено Олімпійські ігри, тому по максимуму буду тренуватися для того, щоб показати високий результат.
Чи порадите Ви наш університет для вступу на навчання?
Так звичайно! Рекомендую Кам’янець-Подільський університет імені Івана Огієнка. Тут справжні професіонали, віддані своїй справі люди, які прагнуть передавати свої знання студентам.
Яким, на Вашу думку, є майбутнє українського спорту, спортивної освіти?
Я вважаю, що ця галузь набирає все більше і більше обертів, через те, що спорт стає цікавіший для суспільства загалом. Кожен спортсмен повинен бути освіченим. Спорт і навчання потрібно вміти поєднувати, тому що це все тісно взаємозв’язано.
Максим Сльозкін, магістрант 1 курсу історичного факультету